Покидаєш ти землю від віку святу,
Поманила рожева імла,
Та раніш, ніж рушати в далекі краї
Запитай в джерела, запитай в джерела:
Чи не губить в чужих берегах чистоту?
Чи снагу береже в течії?
А чи ні, а чи ні, а чи ні?
Як рікою тече в чужині.
Ловиш поглядом обрій, можливо, повік,
Залишаючи батьківський край,
Та раніш, як вклонитись нерідним вітрам
У калини спитай, у калини спитaй:
Чи не вимерзне цвіт? Чи не висохне сік?
Чи вона приживеться отам?
А чи ні, а чи ні, а чи ні?
Як пригріють її в чужині.
Полишаєш свій край, батьківщину свою,
Що тобі дарувала ім'я.
Та раніш, як летіти у вирій, мов птах,
Запитай в солов'я, запитай в солов'я:
Чи радіє душа у заморських краях?
Чи до ніжних пісень солов'ю?
А чи ні, а чи ні, а чи ні?
Як опиниться він в чужині.