О мати, закута в кайдани,
Чи чуєш той брязкіт кайдан?
Нам сором, що звемося рабами
За стільки терпіння і ран.
Ми чули той брязкіт ще малими
В серцях так сказали собі:
Для тебе живемо, Україно,
Щоб волю здобути тобі.
Чи башиш, Дніпро висихає,
Пороги шуміти стають,
Зозулі на деревах сідають,
Вкраїні недолю кують.
Надійте той час і та хвилина,
Ще брязнуть мечі і шаблі.
Тікайте, кати України,
Із нашої рідної землі.
Тікайте, кати України,
Із нашої рідної землі!