Em
Am
H7
Em
Від Сяну до Дону дорога лежить,
G
Розсідланий кінь по дорозі біжить.
G
Він зміряв півсвіту, скривавив копита,
H7
Em
Am
H7
Em
Одначе не треба, не треба тужить.
Em
Am
H7
Em
І звихрена грива в нічного коня,
G
Ніхто по дорозі його не спиня.
G
Лиш дівчина плаче: "Козаче, козаче,
H7
Em
Am
H7
Em
А я зостаюся на світі одна".
Em
Am
H7
Em
О ночі суворі і дні бойові,
G
І чоло козацьке і груди в крові.
G
Горять на світанні заграви багряні,
H7
Em
Am
H7
Em
Одначе не треба, не треба тужить.
Em
Am
H7
Em
І чоло козацьке, і груди в крові,
G
Один він лежить у досвітній імлі.
G
Над ним тільки зорі та місяць в дозорі,
H7
Em
Am
H7
Em
Та душі, що будуть ще жить на землі.
Em
Am
H7
Em
Одначе не треба, не треба тужить:
G
На світі лишається дівчина жить.
G
Далека дорога, а в серці тривога
H7
Em
Am
H7
Em
І рання сльоза, що на віях бринить.