Чайка в морі кигиче,
Віє вітер в обличчя,
Кличуть хлопці–молодці
Запорожців із Січі...
Сині хвилі рядами,
А у хлопців–молодців
Чорні руки в кайданах,
Чорні ноги в колодці...
Гей, зозуля кувала,
Тільки долі не знала,
А нам доля неволю
Та канчук готувала.
І не раз, і не вдруге
Вийдуть хлопці із лугу,
Задрижать яничари
Од козацького "пугу!"
Де ви, славні знамена,
Де ви, ниви зелені?..
Ми в неволі, в залізі,
На турецькій галері.
Та не згасяться очі,
Ми коритись не хочем!
Гей, пірвем ми кайдани
Серед темної ночі!
Чайка в морі кигиче,
Чайка стогне і кличе:
Де ж ви, хлопці із лугу,
Де ж ви, хлопці із Січі!?!
Ой, ти, синє й прозоре,
Наше Чорнеє Море,
Буде туркові кара,
Буде туркові горе!
Де ви, славні знамена,
Де ви, ниви зелені?..
Ми в неволі, в залізі,
На турецькій галері.
Та не згасяться очі,
Ми коритись не хочем!
Гей, пірвем ми кайдани
Серед темної ночі!
Де ви, славні знамена,
Де ви, ниви зелені?..
Ми в неволі, в залізі,
На турецькій галері.
Та не згасяться очі,
Ми коритись не хочем!
Гей, пірвем ми кайдани
Серед темної ночі!