Am
G
C
F
E
Повертаємся, всіявши зойком оази;
Am
G
C
F
E
кров на піхвах, засмага східна.
Am
G
C
F
E
Та зачинене місто, мов острів прокази,
Am
G
C
F
E
або клітка, в якій єхидна.
Am
G
C
F
E
Поки нас не було, поки нас у пустині
Am
G
C
F
E
прошивала сурма побідна,
Am
G
C
F
E
на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,
Am
G
C
F
E
проступило тавро: єхидна.
Am
G
C
F
E
Ми згубили себе в агарянськім поході.
Am
G
C
F
E
Перемога цілком не видна.
Am
G
C
F
E
І до рідних дверей нам достукатись годі,
Am
G
C
F
E
і вітчизна немов єхидна.
Am
G
C
F
E
Рідні панни зів'яли по вежах і клітях,
Am
G
C
F
E
пізня ласка така фригідна.
Am
G
C
F
E
В зимних венах померло дзвінке повноліття,
Am
G
C
F
E
а в очах ожила єхидна.
Am
G
C
F
E
Це вона відкладає століття, мов яйця,
Am
G
C
F
E
по торгах, де музика мідна,
Am
G
C
F
E
де помости смертей, де живуть і бояться,
Am
G
C
F
E
де юрба сичить, мов єхидна.
Am
G
C
F
E
Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.
Am
G
C
F
E
Я півсвіту пройшов приблизно.
Am
G
C
F
E
Можу босим піти за твоєю труною,
Am
G
C
F
E
рідна панно, стара вітчизно.