Він був кращим завжди, присягнувши служити народу,
Як дитина радів, "обмиваючи" перші зірки...
Не зганьбив свою честь, і останню його нагороду,
Не ховаючи сліз, вже приймали старенькі батьки...
Офіцери, панове! Тільки зрадників ви не прощали...
У душі – лейтенанти, хоча сивина біля скронь...
Офіцери, панове! Ви країну свою захищали
І, втрачаючи друзів, долали підступний вогонь.
Він ще вчора казав: "Маю честь Україні служити",
Де могили святі, а в землі – пуповина моя...
Це, йому завдяки, на землі я продовжую жити
І слова "Маю честь!" разом з вами повторюю я!
Офіцери, панове! Тільки зрадників ви не прощали...
У душі – лейтенанти, хоча сивина біля скронь...
Офіцери, панове! Ви країну свою захищали
І, втрачаючи друзів, долали підступний вогонь.