Ой не знав козак, ой не знав Супрун,
А як славоньки зажити,
Гей, зібрав військо славне запорізьке
Та й пішов він орду бити.
Ой у неділю рано-пораненьку
Супрун із ордою стявся,
А в понеділок, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.
"Ох і ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої воронії коні?" -
"Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі.
Ох і виведіте мене, виведіте
На Савур-могилу,
Гей, нехай стану, гляну-подивлюся
Я на мою Україну.
Я з тої могили видно всі країни,
Сиз орел літає,
Гей, стоїть військо славне запорозьке
Та, як мак, процвітає!"