Поглянь, за вікном сніг...
І мрія біла із недавніх днів.
І в даль летить, мов сміх,
Прядиво дивне із туги і снів.
Поглянь у серце, що томиться самітне
І виглядає тебе із далини...
В своїй скорботі воно таке привітне.
Ах, повернися із срібної імли.
Подай в трепеті сну
Радість побіди і очей жаги,
Тугу твою кріпку
І розмах, що не боїться зими.
В годину тиху ти розкажи про мрію,
Що каже нам кидати юний чар,
І розвіває в серцях нам сніговію,
Вливає в жили нам полум'яний жар.
Ми йдем під ритм душі
Казковим кроком по тріюмф чи смерть,
Щоби великі дні
Свідчили гідно про кривавий герць.
Одна шалена нас полонила доля
І увінчала нашу любов, мов цвіт.
Чи переможем, чи згинемо за волю,
Житиме вічно порив, заклятий в міт.