Завтра в далеку дорогу
Свого коня осідлаю,
Кріса закину на плечі,
Милу свою попрощаю.
Вихром полину я в поле,
Зелене море сколишу,
І незабудьку на спогад
Своїй дівчині я лишу.
Батькові, неньці вклонюся,
Рідних сестер попрощаю,
Шаблю припну я до боку,
Ворона свого замаю.
І виряджала матуся
Сина, ой, свого сокола,
Щастя для нього у бою
Щиро благала у Бога.
А дівчинонька соколу
Червону квітку подала,
Слава героям Вкраїни,
Вслід партизанам сказала.
Гей, там ідуть партизани,
Вітер за ними лиш віє,
І не одно серденятко
Тужить за ними та мліє.
І не один з партизанів
Більш не побачить родини,
І не пригорне дівчини -
Бо він у бою загине.
Ой та загине, загине,
Та не загине та слава -
Він, хоч упав, та розгромив
Тую ворожу навалу.