У містечку Богуславку Каньовського-пана
Там гуляла Бондарівна як Пишная Пава
У містечку Богуславку сидить Дівок Купка
А між ними Бондарівна як Сива Голубка
Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв
Обійняв він Бондарівну та й поцілував
Ой не годен пан Каньовський мене цілувати
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати
Ой шепнули добрі люди Бондарівні тихо
Тікай-тікай Бондарівно буде тобі лихо
Ой тікала Бондарівна з високого мосту
Сама така хорошая високого зросту
Ой тікала Бондарівна помежи домами
А за нею два жовніри з голими шаблями
А на тій Бондарівні Червонії Стрічки
Куди вели Бондарівну - скрізь криваві річки
А на тій Бондарівні Червона Спідниця
Де стояла Бондарівна - кривава криниця
Ой привели Бондарівну помежи крамниці
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці
Ой волю я пан Каньовський в сирій землі гнити
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити
Ой як тільки Бондарівна такеє сказала
Ой вистрелив пан Каньовський Бондарівна впала
Ой ідіте до Бондаря дайте Батьку знати
Нехай іде свою Доньку на смерть наряджати
Ой посунув пан Каньовський по столу таляри
Оце ж тобі старий Бондар за Личко Рум'яне
Ой на ж тобі старий Бондар таляриків бочку
Оце ж тобі старий Бондар за Хорошу Дочку
Ой вдарився старий Бондар в стіну головою
Дочко ж моя Бондарівно пропав я з тобою
Ой поклали Бондарівну на тесову лаву
Доки сказав пан Каньовський викопати ямку
Лежить-лежить Бондарівна сутки ще й годину
Поки сказав пан каньовський зробить домовину
Ой вдарили усі дзвони музики заграли
А вже ж Дівку Бондарівну навіки сховали