Тихий ліс, а біля нього шанці,
Ніч минула в полум'ї заграв,
Втомлені стрільці поснули вранці,
Вартовий їх сон оберігав.
Тихо, тихо, полем вітер віє,
Шелестить, торкнувшися лиця,
І несуться в даль солодкі мрії
Вартового, юнака стрільця.
Ось він вдома, вийшли сестри любі,
Стара мати в білому платку,
І в той час позад нього на дубі,
Пролунало збуджене "ку-ку".
Ой, чого ти закувала зрана,
Мрій солодких перервала нить,
Угадай, скажи моя кохана,
Скільки років я ще буду жить?
Байдуже кує собі зозуля,
Рік, другий, четвертий на кінець,
І рахунок перервала куля,
Похиливсь прострілений стрілець.