Щоб землю виорали гармати,
Під волю виорать посів -
Побачите в жнива дівчата
Нас партизанських косарів.
На грудях кулеметна стрічка,
В руках граната і наган -
І дарма, дівча, плачеш нічку
Твій милий своїй долі пан.
І шкода сліз і шкода жалю,
Бо ти зосталась не одна.
Собі знайду я кращу кралю -
Та краля пишна - то війна.
Війна палка рум'янолиця
За смерть дає свою любов.
І дарма тобі дівча сниться,
Що вернусь живий та здоров.
Коли зостанешся ти вдома
Й пісні співатимеш одна,
Тихенько-тихо хтось стукоче
В саду до твоєго вікна.
Там кінь стоїть, гризе уздечку,
Піди спитай його сама:
Чого на його сіделечку
Твоєго милого нема.
Твій милий десь далеко в лісі
Лежить в терновому вінку,
Згадай його хоч раз у пісні
У тихий вечір у садку.
А другий милий тебе спитає
Про кого пісня ця сумна -
Не кажи му нехай не знає,
Цю тайну знай лиш ти одна.
А там у лісі кущ калини
І нею вітер шелестить,
Піди спитаєшся дівчино,
Де твій миленький тихо спить.
Сама калину ту садила,
Сама і буду поливать.
Сама я милого любила,
Сама і буду забувать.