Ти казав, що рано, рано, рано...
Сипав сіль на рану, рану, рану...
У тобі разтану-тану-тану...
Іншою не стану, стану, стану...
Акули навкруги розкажуть свою правду,
Ти, посміхаючись, даруєш мені Prada.
Я у безодні, немов у човні,
Пливу до тебе, але цей шлях у вогні...
А я знову на краю стою...
А я знов тебе згадую...
А я слово тобі даю, що тебе не розлюблю!..
Не тримай мене, якщо не знаєш, що хочеш,
Якщо любов'ю шепочеш...
Але заплакані очі – одне й те саме дівоче
Кохання, ніби без узбіч...
Але я знаю точно: ночами
Я - твій таємний злочин...
З одного дерева ікона і лопата,
Ти суперечлива, як Понтій і Пілат...
Ти ніби тут, але тебе немає,
Наш шум у Римі, ми ще заспіваємо!..
Ти казав, що рано, рано, рано...
Сипав сіль на рану, рану, рану...
У тобі разтану-тану-тану...
Іншою не стану, стану, стану...
Я іншою не стану!..
Кожен день з тобою - нова пригода,
Ти змінюєшся, наче тренд у моді,
Авжеж, твоя природа – врода -
Мене обеззброює, де завгодно...
Де кохання моє, як п'ятий елемент,
Де з'являєшся ти - там завжди happy end!
А я слово тобі даю, що тебе не розлюблю!
Ти казав, що рано, рано, рано...
Сипав сіль на рану, рану, рану...
У тобі разтану-тану-тану...
Іншою не стану, стану, стану...