Ой, думаєш ти, Мазепо, царю ізмінити,
Ой, хочеш ти од Росії якось одступити.
Ой, думаєш ти, Мазепо, Москву порубати
Та сам хочеш у столиці царем царювати.
От так казав Семен Палій Мазепі на раді,
Всі узнали об проклятій Мазепиній зраді.
Обізвався тут Мазепа к Семену Палію:
Не зрадь мені ти, Семене, не вчини ізміну.
Ой, думаю я, Семене. Москву впень рубати,
А сам хочу у столиці царем царювати.
Ой, перш будеш ти, Мазепо, у стовпа стояти,
Аніж будеш у столиці царем царювати.
Ой, ще довго Семен Палій з Мазепой пручались
Та й по хлібі та по солі між себе розстались.
Міркує же той Мазепа Палія згубити,
Став до себе він Палія на бенкет просити.
Ой, швиденько Семен Палій к ньому приїжджає,
А Мазепа чарку меду йому подаває.
Ой, п'є Палій в Бердичеві, головоньку клонить,
А Мазепа на Палія кайдани готує.
Ой, п'є Семен, ой п'є Палій та з ніг і звалився,
А проклятий Мазепище тому звеселився.
Ой, як крикне той Мазепа на свої гайдуки:
Ой, возьміте ж ви Палія до себе у руки!
Ой, як крикне той Мазепа на свої рейтари:
Ой, возьміть же ви Палія, закуйте в кайдани!
Ой, як крикне той Мазепа на свого візницю:
Візьми, візьми ти Палія та вкинь у темницю!
Не дав, не дав він Палію ні пити, ні їсти,
Доки, доки не послав аж до столиці листи.
Пише, буцім Семен Палій хоче ізмінити,
Москву упень порубати, царем царювати.
Обізвався Семен Палій з темної темниці:
Бреше, бреше пес Мазепа царю у світлиці.
Пани кажуть за Палія царю на пораді:
Не вір, не вір, ой, ти, царю, Мазепиній раді,
Випускай, правдивий царю, Пaлія з темниці,
А то будуть вражі шведи у твоїй столиці.