Ти ще не спиш вікно відкрито,
Із нього все той рекламний стенд,
Знаєш, не завжди у літа
Буває happy end.
У чітко зазначений час,
У запланованому місці,
Кудись далеко понесе нас
Потяг південної залізниці,
Це експрес і з тих обставин
Він ігнорує окремі станції,
А я дивлюсь як травень
Дощем цілує твої пальці...
Повітря більше дихати легше
Ніщо інше як хтось ту негоду наврочив,
І в котрий раз як вперше
Я зроблю все, що ти захочеш.
Та благаю, заради Бога,
Не ховай свої очі
І, змиваючи спогади,
На Київ падає дощ.
Ти божевільно гарна,
І тому заздрять тобі ночі.
Ховатися марно,
Бо на Київ падає дощ...
І із сотні невдалих спроб
Я не зміг тебе з пам'яті стерти,
Ти примружуєш очі, щоб
Закохався у тебе серпень...
Ранкове небо над містом
Літаки розірвали в полоси,
Коли запахне дощем і листям,
Знай - то тихо іде осінь.
Я все сказав, а ти не все почула,
Ламав замки не зміг втекти,
Я не відмовлюся жити минулим,
Якщо моїм минулим станеш ти.
Перекохається - забудеться,
Хтось обов'язково стане останнім,
А ти зустрінься мені на вулиці,
І скажи кого ми обманюємо...
Та благаю, заради Бога,
Не ховай свої очі
І, змиваючи спогади,
На Київ падає дощ.
Ти божевільно гарна,
І тому заздрять тобі ночі.
Ховатися марно,
Бо на Київ падає дощ...
Стань моїм онлайном вконтакті,
Стань волоссям на простирадлі,
Стань тією від кого додому
Буде йти просто впадло...
Повітря більше дихати легше,
Ніщо інше як хтось ту негоду наврочив,
І в котрий раз як вперше
Я зроблю все, що ти захочеш...
Та благаю, заради Бога,
Не ховай свої очі
І, змиваючи спогади,
На Київ падає дощ.
Ти божевільно гарна,
І тому заздрять тобі ночі.
Ховатися марно,
Бо на Київ падає дощ...