"Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?" -
"Ой не плач же, дівчино, не журись
Та до мого серденька пригорнись". -
"Я без тебе загину,
Як ти підеш в чужину..." -
"Ой не плач же, дівчино, не журись
Та до мого серденька пригорнись". -
"Чи тебе лихо жене?
Бачу - зрадиш ти мене". -
"Я вернуся, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини".
Ждала дівка навісна, -
Мила осінь і весна:
Нема, нема козаченька та й не чуть,
Злії люди вороженьки вже кують.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
"Не вертатись вже до тебе козаку, -
Заснув в степу він, сердега, довіку..."