Бодай тоті Бережани вода замулила...
Не одна то мати плаче: — Нема мого сина!
Не одна то мати плаче і не одна тужить,
Не одної мати синок цісареві служить.
Не одна то мати плаче, не одна голосить:
— Нема мого сина Гриця, — вже карабін носить.
... А я гадав, же ся висплю та й піду косити, —
Зав'язали назад руки — карабін носити.
Карабіне, карабіне, клену я ти душу,
Же я, хлопець молоденький, носити тя мушу!