Так "в чому проблема?" - повторюю по 100 разів на день,
І я провожу пошуки виходу з безвихідної ситуації,
Можливо, в мені проблема, ми ростемо, змінюються і наші ідеї,
Наші погляди на світ - все стає інакшим,
Але як же, ми думали, що все навколо буде, як завжди...як завжди?
Ні цього вже не буде, не буде того, що вважали цінним і рідним.
Спільними зусиллями піднялися із безодні чорної,
Не думали, що буде завтра, в нас є тільки "сьогодні".
Назовні все не так правдиво, не так правдиво, не так, як було колись давно,
Одне слово, те, що залишається нам і тільки план, по якому йдемо далі...
Я буду йти вперед, навіть якшо всі відвернуться від мене,
Нікого не буде і я залишуся сам!
Нам розказують старші, як було колись давно,
Але все одно ми робимо по-своїму не дивимось на наслідки,
Ми шкодимо самі собі, вертаємось на дно ями, виходу з якої немає...
Згадати: якими ми були малими і не знали, що буде далі з нами.
Походу, час плине, разом з ним і ми із мріями своїми
Доходимо до цілі, а чорні лінії чергуються із білими...
Суцільними провалами проходить наше життя,
Але одна мета - знайти ворота, щоб ми не робили...
Щоб ми не робили,
Все одно поглинає нас у себе система,
Ти живеш, слава Богу,
Так в чому проблема? Так в чому проблема?
Повторюю по сто разів на день
"В чому проблема?.."
Теорема, яка від'єднує відношення із сумою
Іноді думаю, що не зійде вже сонце,
Підозрюю вже кожного, хто намагається,
Хто підкрадається - заглядує у душу, через віконце
На шиї кільце, нас примусовують до думки темної, брудної,
Жахливої та сумної, і за спиною стоять з байдужими очима
І називаються панами, та в чому проблема?
Моя поема, підписуюсь під нею ставлю крапку,
Мої нотатки, і записник а там цитата,
Як хочеш щось знати - мандруй по світу, не соромсь питати
І не сумуй, якщо не зможуть відповідь дати.
І взятку взяти, напевно, саме легше у державі
Та все одно ці руки колись настигне Божа кара
І, як примара засіло в голові одне питання -
В чому проблема? Та все, та все марно
Та все це гірко сприймати і підносити до серця
І музикальна терція відтворює сумну консепцію,
Життя несеться і незуміє повернутися назад,
Умієм тільки поблище сідати в ряд, to death
Несусь вперед і знову попереджувальні знаки,
Нема зупинки, а так хотілось навпаки
Знайти шляхи до закритої сторінки
І поведінка таких істот мене вражає, мене вбиває.
Невже, по барабану їм, та час минає і в путах долі ви чуєте мою поему
Задумайтесь, в чому проблема?..
Щоб ми не робили,
Все одно поглинає нас у себе система,
Ти живеш, слава Богу,
Так в чому проблема? Так в чому проблема?
Повторюю по сто разів на день
"В чому проблема?.."