Сині весни пройшли, промайнули,
Наче коні промчали літа,
Не помітили Ви, не збагнули,
Як настала пора золота.
Не сумуйте старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі,
Я до ніг прихилив би Вам небо,
Щоби легше жилось нa землі.
Кажуть юнісь живе лиш майбутнім,
Кажуть зрілість цінує лиш мить,
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить.
Не сумуйте старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі,
Я до ніг прихилив би Вам небо,
Щоби легше жилось нa землі.
Я до ніг прихилив би Вам небо,
Щоби легше жилось на землі.
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для трави.
Ви простіть нас байдужих - ми винні.
Будем ми ще старими, як Ви.
Не сумуйте старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі,
Я до ніг прихилив би Вам небо,
Щоби легше жилось нa землі.
Я до ніг прихилив би Вам небо,
Щоби легше жилось на землі.