Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два.
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує,
Дожидають Різдва.
Поруч з ними дитятко гоже
І ніхто розпізнати не може:
Хто кого береже? -
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі - дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...
На цій чорній землі що робити
Білим янголам, вугіль дробити,
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить в цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить.
Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкуринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними дитятко
В кулачкові затисло колядку -
Вже й по Різдві...