Що мерзнеш, excuse me,
Я не винен, що зимно у наших краях -
Цегейкова шуба твоя вже, як пес старий, в лішаях,
Жадность і скупость в твому серці заодно.
Я не вірю більше в золотоє дно.
Ми йшли до шлюбу,
Цегейкову шубу моя бабця дарувала
Тому двадцять літ тобі,
Ти гарантували,
Ти тоді обіцяла, що ми будем жити в золотому дні.
Гроші копити ті вчили і тато, і брат,
Ще троха - і вдінут мене назавжди в дерев'яний халат,
Що робит копійка?.. "Всі бідні на світі - дурні" -
Ти кажеш фанатічно, в панчоху впихаєш рублі.
Ми йшли до шлюбу,
Цегейкову шубу моя бабця дарувала
Тому двадцять літ тобі,
Ти гарантували,
Ти тоді обіцяла, що ми будем жити в золотому дні.
Чи чудо свіршило і всіх осінило -
Хвалу співає хор повій реформі грошовій.
[Будем жити, будем жити, як в раю...
Я з цегейка шубу внуку віддаю] (кілька повторів)