Ген в Карпатах є старенька хата,
Оминають хату світлі сни -
Там і досі мати жде повстанця
Жде свого синочка,
Жде свого синочка із війни...
Тільки друзі бачили в той вечір,
Як притис він руку до грудей,
Окропила землю кров гаряча
І погасли очі,
І погасла синява очей...
Не розкажуть їй карпатські кручі,
Що гроза над краєм знов стає,
Рано-вранці вербонька плакуча
За повстанцем сльози,
За повстанцем сльози, сльози ллє...