Am
Dm
Дві тисячі років минуло від часу спокути
G
C
E
Закладених Богом у нашу природу гріхів.
Am
Dm
Дві тисячі років живем — і не можем забути
G
C
E
Як Божого сина ми вбили, бо він нас любив.
Am
Dm
Здіймаються храми над нами все вище і вище;
G
C
E
Єретиків стільки згоріло, що скрутно з пальним.
Am
Dm
Дві тисячі літ ми вважаємо небом горище,
E
Am
Бо вище горище не хоче здійматися дим.
Am
E
Am
Давно вівтарі почорніли від крові та сажі;
Am
E
Am
За жертвою жертва — і кожна заради добра.
Am
E
Am
А матері лиха щороку заходять у тяжі;
Am
E
Am
І жодна дитина, о Боже, у них не вмира.
Am
E
Am
Брат брата хапає за горло і душить запекло —
Am
Dm
Все господа ділять і ділять, як ту ковбасу.
Am
E
Am
Поволі зварйований світ опускається в пекло
Am
E
Am
Без всякого суду... Чи, може, проспали ми суд.
Am
Dm
Дві тисячі років — для космосу менше секунди,
G
C
E
Лиш сто поколінь; комарам це під силу й за рік.
Am
Dm
То, може, ще рано для наслідків тої спокути.
G
C
E
Для Бога ми все іще діти; дитинство — не гріх.
Am
Dm
Коли й пустувати, аби лиш були ми здорові —
G
C
E
Господь нам пробачить, бо ще й не таке пробачав.
Am
Dm
Та й скільки там тої роботи: відмити від крові
E
Am
Вівтар, чи долоні, чи совість, чи лезо меча.
Та й скільки там тої роботи: відмити від крові
Вівтар, чи долоні, чи совість...