І якого чорта, Боже, Ти послав мені ту пару?
За яку таку провину вниз послав на мене кару?
Та ж не винен я, що характером не вийшов,
Що дратую щохвилини через будь яку дрібничку.
Взяв і випустив із рук оту гарнесеньку сеничку,
Полетіла геть, холєра сизокрила,
Ну й літай собі,
Аж поки не обскубаються крила,
Я ж любив тебе, я ж любив тебе,
Я ж любив тебе усюди, на канапі,
Біля річки, най розкажуть тобі люди,
Який вигляд в нас тоді був,
То є справді супер "movіe" –
Якісне, веселе, трохи мокре, але добре
Добре було? А ти забула...
Ну і добре, я ж не винен,
Що ти трохи не відчула.
Добре! В пісні приспів зараз буде.
Перстень золотий? Я злий!
Злий! - І ти до цього звикни,
Забудь мене і телефон мій витри!,
З мого життя іди, назавжди зникни!
Я просто злий на тебе!
Злий на тебе!.. Злий на тебе! Злий!..
Тіло, тіло, тіло,
Твоє тіло не згоріло,
Не згоріло в моїм серці,
Як на диво – не згоріло.
Але вії твої, очі,
Що колись світились вночі надоїли, -
І дивитися на них уже не хочу.
Не так сталось, як гадалось,
Не судилось і не склалось,
У папір старий скрутилось
І у шафу заховалось.
Голова болить, я підстригтися піду,
Може із волоссям менше нервів підберу.
Ну, чого ти дивишся? Га?
Чого ти дивишся?
Доля моя доленько,
Чого ти не прокинешся?
Бо привикла вже, що я такий?..
Бо привикла вже, що я злий!..
Злий! - І ти до цього звикни,
Забудь мене і телефон мій витри!,
З мого життя іди, назавжди зникни!
Я просто злий на тебе!
Злий на тебе!.. Злий на тебе! Злий!..
А тепер Юра з Байконура,
Давай!
І як розбити спогади про тебе?..
Треба вдарити об стіну
Чи підкинути до неба...
Треба дерти, як церату дерти,
Стерти із думок, а потім вмерти!
Чуєш? Вмерти!
Крики розриваю, кулаки до крові стесую,
Нічого не бажаю і не хочу, не потребую.
Світ без тебе, так безжалісно, пустий...
Так я такий злий!..
Злий! - І ти до цього звикни,
Забудь мене і телефон мій витри!,
З мого життя іди, назавжди зникни!
Я просто злий на тебе!
Злий на тебе!.. Злий на тебе! Злий!..