Заграй ми, цигане старий, такої, як бажаю,
Грошей ти дам, вина ти дам, і всього, що лиш маю.
Бо лютий біль отут горить і груди розпирає,
І бідне серце так болить, що гине — умирає.
Заграй, старий, отую піснь, що то колись співала
Старенька ненька, як мене в колисці колисала.
Чаруй мені минувші дні, літа ті молодії.
Прегарні золотаві сни, той рай і ті надії.
Провадь мене ти звуком тим в садочок, де я грався,
Чаруй і друзів всіх моїх, що ними я пишався.
Чаруй мені дівчину ту, що мною гордувала,
Збуди ти всіх, що вже земля навіки повкривала.
Збуди, чаруй минуле все; най ще хоч раз заплачу,
Бо сліз немає, відколи доленьки не бачу.
Заграй старий! Як потечуть дві сльози по личеньку,
То легше стане на душі і легше на серденьку.