Вогонь в її очах і в зоряних ночах,
Вона була тоді як вітер легкою,
Її побачив я, тепер душа моя
Собі знайти не зможе більше спокою.
У снах і на яву без неї я живу,
І пломеніє кров, і серце чекає,
Бо знаю я: вона така лише одна,
Але прийде на мить і знову зникає...
Знаєш, ти моя!
Знову ти моя!
Як покличеш за собою,
На край світу я піду для тебе!
Вітер за собою приведу, приведу!
Знай, знову, знову ти моя,
Я любові не віддам,
Всіх п'янить краса твоя!
Але знаєш, знову ти моя!
Залиш мені вогонь
Cвоїх легких долонь?
І забери моє серце з собою.
Покличеш – я прийду
І скрізь тебе знайду,
Бо хочу бути я тільки з тобою!
Знаєш, ти моя!
Знову ти моя!
Як покличеш за собою,
На край світу я піду для тебе!
Вітер за собою приведу, приведу!